Коли ми пишемо якусь програму, часто виникає питання правильності логічного твердження (чи їх сукупності) і того, що робити те двердження правильне, неправильне чи в обох перерахованих випадках. В таких ситуаціях використовують оператор if.
Суть його в тому, щоб перевірити на правильність того чи іншого логічного виразу і в залежності від цього відповідно діяти.
Він має дві форми запису: повна та коротка. Повна перевіряє, чи правильна умова, чи ні, і вказує подальші кроки в обох випадках,  а коротка визначає набір кроків лише для правильного твердження.
Якщо даний оператор в різних випадках може діяти по-різному, то логічно, що у різних випадках він буде по-різному і "записуватись". Давайте визначимо сиктаксис його довгої та короткої форм. Отож, перша записується наступним чином:
if <умова> then <блок команд 1>
else <блок команд 2>;
а друга - так:
if <умова> then <блок команд>;
Їх можна прочитати як "якщо <умова> правильна, то виконати <блок команд 1>, інакше виконати <блок команд 2>" і "якщо <умова> правильна, то виконати <блок команд>" відповідно.
Інколи бувають такі задачі, що використання if очевидне, але важко оприділити, яку його форму використати: довгу чи коротку. В таких випадках потрібно переглядати задачу і/або уточнювати пов'язані з цим питанням деталі. Для прикладу, візьмемо задачу про розв'язання квадратного рівняння. Зі "шкілької" математики відомо, що головний коефіцієнт не може дорівнювати нулю. Виникає питання типу "Що робити, коли він все-таки рівний нулю?". Тут очевидна невизначеність. Можна виводити повідомлення, про те, що щось не так, а можна взагалі не робити нічого, проігнорувавши даний варіант. Тобто тут є потреба в тому, щоб було точно зазначено, чи робити щось, якщо втедження неправильне, чи можна не робити (тобто можна обійтися без розгляду цього варіанту).
Також важливим є фаткор запису команд "під" оператором if. Варто враховувати, що коли вона одна, то її можна просто написати після then і, причому, в одному рядку з ним.
Наприклад:
 if(q<1) then writeln('It's good!!!');
Якщо ж команд більше, то їх потрібно "виділяти" як окремий блок.
Наприклад:
if(a>1 and b<9) then
begin
i:=i+1;
s:=s/2+1;
end;
Аналогічна ситуація з ключовим словом else. 
Ось такий оператор if у мові програмування Pascal. Надіюсь дана інформація буде Вам в пригоді.